смик

I -а́, ч.

1) Те саме, що смичок I.

••

Ба́бин смик заст. — парубок, який одружується зі старою багатою жінкою.

2) Давньоруська назва смичкового музичного інструменту, який згадується у пам'ятках писемності до 16 ст.

II -а́, ч.

1) Ремінь або ланцюжок, яким зв'язують гончих собак, прикріпляючи його до нашийників.

2) Пара або дві пари гончих собак, зв'язаних ременем або ланцюжком для полювання.

III присудк. сл., розм.

Уживається за знач. смикнути і смикнутися.